Батьки і діти: як ми розуміємо один одного
Василь Сухомлинський писав: «Сім’я – це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи». Адже сім’я зі школою і створюють той найважливіший комплекс факторів виховного середовища, який визначає успішність або неуспішність всього навчально-виховного процесу. Як відомо, успішність виховання залежить від того, як складаються відносини між педагогами, учнями та батьками. Сім’я , справді, вважається головним чинником і умовою розвитку виховання дитини. Саме тут дитина отримує перші знання та вміння, пізнає світ, перші життєві істини. Питання ж взаємовідносин батьків і дітей було актуальним в усі часи. Мабуть, це один із ключових моментів в сімейних відносинах. Важливим є не тільки розуміння між батьками та дітьми, але й зв'язок між поколіннями. Як же навчитись не тільки слухати один одного, а й чути найрідніших людей? Батьки, на жаль, прагнуть нав’язати дитині певну лінію поведінки, що найбільше відповідає їхнім життєвим ідеалам, але така політика досить часто приводить до небажаного результату. Мами та тата іноді так намагаються леліяти своє дитя, що часто-густо просто не помічають, як швидко виростають їхні діти і стають дорослими, в першу чергу самостійними людьми. Адже батьки часто «забувають», що дитина, зрештою, не просто їхня копія, і не спроможна в усьому потурати їм, вона – індивідуальність, яка має право на свою думку і на власний вибір в житті. Відомо, що більша частина сварок виникає саме тому, що батьки вперто не хочуть визнавати в улюблених донечках та синочках особистостей, які можуть жити і без надмірної батьківської опіки, нудних порад та безкінечних повчань. Про що ж треба пам’ятати при спілкуванні з дитиною, аби уникнути конфлікту?
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона унікальна, не схожа на іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації задуманого вами. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою. Приймайте її такою, якою вона є. Не дорікайте. Це призводить до виникнення безкінечних конфліктів. Часто замість докорів варто лише висловити свої побажання і залишити дитині право вибирати, які з них втілювати в життя.
3. Ніколи не соромтеся виявляти свою любов до дитини, обов’язково наголошуйте, що любитимете її за будь - яких обставин.
4. Однак намагайтеся, щоб любов не перетворювалась на вседозволеність. Встановіть чіткі межі дозволеного,і хай дитина діє вільно в цих межах. Неухильно слідкуйте за дотриманням встановлених вами заборон і дозволів.
5. Ніколи не давайте дитині негативних оцінювальних суджень. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити». Не скупіться на слова підтримки та схвалення.
6. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте незрозумілі явища, суть заборон, обмежень.
7. Щодня цікавтеся її справами, переживаннями, досягненнями.
8. Намагайтеся більше бути разом, відвідуйте театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії, прогулянки на природі. Пам’ятайте: ніщо так не зближує, як спільні справи, емоції та переживання.
9. Привчайте дітей до самостійності, самообслуговування. Формуйте трудові навички, любов до праці.
10. І головне – будьте для власної дитини прикладом у всьому. Адже просто неможливо навчити дитину тому, чого не дотримуються батьки.
Проблема поколінь існуватиме завжди. Але в наших силах мінімізувати її у власній родині. Адже там, де панує злагода та терпіння, немає місця сваркам. Головне в усьому – розуміння, наскільки дрібними та несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов’ю та теплотою, що є завжди між батьками та їхньою дитиною! Пам’ятайте про це.
Василь Сухомлинський писав: «Сім’я – це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави. На моральному здоров’ї сім’ї будується педагогічна мудрість школи». Адже сім’я зі школою і створюють той найважливіший комплекс факторів виховного середовища, який визначає успішність або неуспішність всього навчально-виховного процесу. Як відомо, успішність виховання залежить від того, як складаються відносини між педагогами, учнями та батьками. Сім’я , справді, вважається головним чинником і умовою розвитку виховання дитини. Саме тут дитина отримує перші знання та вміння, пізнає світ, перші життєві істини. Питання ж взаємовідносин батьків і дітей було актуальним в усі часи. Мабуть, це один із ключових моментів в сімейних відносинах. Важливим є не тільки розуміння між батьками та дітьми, але й зв'язок між поколіннями. Як же навчитись не тільки слухати один одного, а й чути найрідніших людей? Батьки, на жаль, прагнуть нав’язати дитині певну лінію поведінки, що найбільше відповідає їхнім життєвим ідеалам, але така політика досить часто приводить до небажаного результату. Мами та тата іноді так намагаються леліяти своє дитя, що часто-густо просто не помічають, як швидко виростають їхні діти і стають дорослими, в першу чергу самостійними людьми. Адже батьки часто «забувають», що дитина, зрештою, не просто їхня копія, і не спроможна в усьому потурати їм, вона – індивідуальність, яка має право на свою думку і на власний вибір в житті. Відомо, що більша частина сварок виникає саме тому, що батьки вперто не хочуть визнавати в улюблених донечках та синочках особистостей, які можуть жити і без надмірної батьківської опіки, нудних порад та безкінечних повчань. Про що ж треба пам’ятати при спілкуванні з дитиною, аби уникнути конфлікту?
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона унікальна, не схожа на іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації задуманого вами. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою. Приймайте її такою, якою вона є. Не дорікайте. Це призводить до виникнення безкінечних конфліктів. Часто замість докорів варто лише висловити свої побажання і залишити дитині право вибирати, які з них втілювати в життя.
3. Ніколи не соромтеся виявляти свою любов до дитини, обов’язково наголошуйте, що любитимете її за будь - яких обставин.
4. Однак намагайтеся, щоб любов не перетворювалась на вседозволеність. Встановіть чіткі межі дозволеного,і хай дитина діє вільно в цих межах. Неухильно слідкуйте за дотриманням встановлених вами заборон і дозволів.
5. Ніколи не давайте дитині негативних оцінювальних суджень. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший, розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити». Не скупіться на слова підтримки та схвалення.
6. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте незрозумілі явища, суть заборон, обмежень.
7. Щодня цікавтеся її справами, переживаннями, досягненнями.
8. Намагайтеся більше бути разом, відвідуйте театри, музеї, організовуйте сімейні екскурсії, прогулянки на природі. Пам’ятайте: ніщо так не зближує, як спільні справи, емоції та переживання.
9. Привчайте дітей до самостійності, самообслуговування. Формуйте трудові навички, любов до праці.
10. І головне – будьте для власної дитини прикладом у всьому. Адже просто неможливо навчити дитину тому, чого не дотримуються батьки.
Проблема поколінь існуватиме завжди. Але в наших силах мінімізувати її у власній родині. Адже там, де панує злагода та терпіння, немає місця сваркам. Головне в усьому – розуміння, наскільки дрібними та несуттєвими є ці конфлікти у порівнянні з тією любов’ю та теплотою, що є завжди між батьками та їхньою дитиною! Пам’ятайте про це.
